Є в нашій країні (а може і не тільки в нашій) дивне для мене явище - це торгівля на тротуарах біля ринків. Можливо, для багатьох моїх співгромадян це буденна, нічим непримітна річ, але для мене воно було і залишається чимось не зовсім нормальним. Справа тут не тільки в тому, що торгувати з тротуарів заборонено, адже розкладений по тротуару товар створює серйозні перешкоди, а іноді просто унеможливлює рух пішоходів по ньому, змушуючи їх тим самим виходити на проїжджу частину.
Стихійна торгівля на вул. І. Франка у Львові
[/i]
Я не хочу зараз обговорювати тему можливих ризиків від покупки ніким не перевірених продуктів чи, навпаки - проблеми виживання людей пенсійного віку в українських селах. І те і інше присутнє в значній мірі. І якщо селяни їдуть торгувати в місто не від хорошого життя, то чому одні ідуть на ринок, сплачують за місце, платять податки, а інші влаштовуються там, де зручно? Відсутність вільних торгових місць на ринку не надто сильний аргумент, тим більше, що за роки своєї торгової діяльності стихійні торгівці могли б об'єднатися і забезпечити собі офіційне місце для збуту товару, навіть при нашій важкопробивній та інертній бюрократії. Але сьогодні стихійна торгівля протягом кількох годин веселила мене забезпечуючи щоразу нові порції гарного насторою. В другій половині дня мені довелось вирушити на допомогу для проведення робіт на оптичній кабельній мережі. Працювали на площі Липневій, це у Львові біля Привокзального ринку. Точка з'єднання оптичного кабеля (муфта) знаходилася в люці під тротуаром, де з добрих два десятки бабусь розклали товар для продажу. Краса! Відкритий люк, підняті назовні кабеля і апарат для зварювання серед яєць, сиру, молока та мертвої домашньої птиці. Картину доповнювали працівники міліції, котрі регулярно приходили проганяти підприємливих торгівців. Навіть не проганяти, а просити зібратись і піти. Дії міліціонерів були правомірними, а висловлювання культурними, що трохи суперечить поширеній думці про українських стражів порядку. Правоохоронці присутні на Липневій справді були досить культурними, та ще й з непоганим почуттям гумору. Спочатку їх було лише двоє. Вони періодично обходили "торгові ряди" нагадуючи, що торгувати в цьому місці не можна, іноді підходили до нас щоб подивитись що ми робимо і обмінятися кількома репліками, і знову просили жінок забрати товар з тротуару. Так як я був не сильно зайнятий - то міг з цікавістю спостерігати за їхніми спробами прогнати впертих бабусь та за кумедним перекочовуванням останніх з місця на місце: в одному прогнали - перейшла ближче до нас; вигнали від нас - повернулася на попереднє місце. Так тривало десь дві години. Я навіть збився з рахунку скільки раз патруль проходив повз нас. За словами мого напарника, який частіше буває на Липневій, такі торгові війни тут ледь не щодня відбуваються. Згодом міліції стало більше і тротуар поруч з нами раптом спорожнився, десь на годину. Потім, коли правоохоронці покинули площу - прогнані торговці повернулись, примноживши свою кількість мінімум вдвічі. Веселощі закінчилился, почались незручності для нас. Дійшло до того, що одна бабця розклала м'ясо на краю відкритого нами люка і довго опиралась нашим проханням забрати його звідти. Погрози зателефонувати в міліцію хоробру жінку не налякали, втім як і брудний оптичний кабель, котрий регулярно витирався об шию мертвої гуски. Останній момент для мене виявився особливо показовим: "Купіть гуску. Це домашня, без хімії".
Останні повідомлення