Ось такий стояв телевізор. Спереду приставлялась лінза, вона металічними прутами "заїжджала" під телевізор, щоб не впасти.
Телевізор показував один канал. Через деякий час в телевізорі якісь люди щось зробили, і ззаду в телевізорі з'явилась металева ручка, її можна було рухати вверх-вниз, і вона перемикала аж два канали, перший і другий. Другий був, без сумніву, київський, по ньому ввечері показували "На добраніч, діти", а по першому "Спокойной ночи, малыши".
Іноді, по вихідних, був мультфільм.
Дуже рідко показували Тарапуню і Штепселя. Вони розказували про різні країни, і не сприймались як гумористи. З часом вони перейшли на гумор.
Час від часу (дуже рідко) засвічувався надпис "Intervision", тоді показували які-небудь спортивні змагання за кордоном, або, якщо не пощастило, показували якісь офіційні події.
По другому каналу часто йшли концерти, одноманітні і нецікаві.
Пройшли рокм, у декого з сусідів телевізор покав показувати не два, а три канали. Мама часто почала казати, що пора старе барахло викинути, і купити щось хороше, але тато казав, що треба купити якусь найкращу модель, і все не міг вирішити. Але одного разу, випадково, в ЦУМ в Києві завезли аж три самих сучасних телевізори (не три моделі, а три штуки), а тато випадково там був, і з грошима, і вдалось купити кольоровий "Електрон-703". Йшов, наскільки я пам'ятаю, 1972 рік.
Телевізор був фантастично гарний, він нагадував сучасний Мега-супер-дупер-максі-3D-смарт+++. Приходили сусіди, і не вірили, що природа в телевізорі може бути зеленою, а колір людської шкіри не сірий, а такий, як колір людської шкіри, а прапор в телевізорі, коли новини, справді буває червоним.
От тільки цей телевізор регулярно і безжалісно ламався.
Останні повідомлення