Сьогодні День народження президента України Петра Порошенка (йому виповнилось 50 років) Сподобалось привітання, що опублікував відомий блогер Ігор Ронович на своїй сторінці в Facebook:
...Пам'ятаю Майдан 2004 року, пам'ятаю надію на нове життя, пам'ятаю тони популізму, пам'ятаю недовгі суперечки про те, хто ж буде Прем'єром – Тимошенко чи Порошенко, пам'ятаю як завдяки народній підтримці прем'єром стала Тимошенко, хоча мої симпатії були на стороні Порошенка, пам'ятаю розчарування суспільства тим, що Майдан не дав жодних результатів, пам'ятаю як до влади прийшов Янукович, пам'ятаю як Порошенко почав працювати в уряді Азарова, пам'ятаю своє розчарування з цього приводу, пам'ятаю Парламентські вибори 2012 року і те, що я був проти Порошенка, як людини, яка співпрацювала з Януковичем.
Пам'ятаю саміт YES в Ялті в 2013 році і виступ на ньому Порошенка, пам'ятаю один з ефірів Шустера перед Майданом, в якому Порошенко яскраво виділявся на фоні опозиційних лідерів, пам'ятаю відео першого грудня на Банковій, пам'ятаю виступи Порошенка на Майдані, коли все наближалося до розв'язки, пам'ятаю його спроби перетягнути електоральну масу на себе, пам'ятаю ті голосування у ВР 23 лютого 2014 і як Порошенко відмовився бути Головою ВР і в.о. Президента, пам'ятаю Порошенка в Сімферополі під час окупації Криму, пам'ятаю як я відразу після оголошення Порошенком своїх намірів балотуватися на Президентських виборах, я визначився зі своїм голосом, пам'ятаю критику Турчинова Порошенком, пам'ятаю обіцянки Порошенка провести АТО за години, пам'ятаю і інші невиконані передвиборчі обіцянки, пам'ятаю свій вибір 25 травня 2014 року, пам'ятаю ту зустріч Порошенка і путіна в Нормандії.
Пам'ятаю інавгурацію Президента України Петра Порошенка, пам'ятаю виступи в парламентах Канади і США, пам'ятаю зустрічі зі світовими лідерами, пам'ятаю «мирний план» і ультиматум сепаратистам, пам'ятаю як Меркель, Олланд і путін спільно тиснули на Порошенка, вимагаючи продовжити дію мирного плану, пам'ятаю як він не піддався на цей тиск світових авторитетів, які тоді були на стороні Путіна, пам'ятаю звільнення міст і сіл Донбасу, пам'ятаю MH17, перший гумконвой, пам'ятаю вторгнення військ окупанта на День Незалежності, парад в Києві і Одесі під зливою, пам'ятаю фотку хлопця з ручною протитанковою гранатою 1974 року, який збирався захищати Маріуполь від прямого вторгнення російських військ, пам'ятаю ту зустріч Порошенка і путіна в Мінську і цей погляд Порошенка теж пам'ятаю, пам'ятаю Парламентські вибори, девальвацію гривні, бої за Донецький аеропорт, Дебальцеве, пам'ятаю ті сльози на очах Президента моєї країни після обстрілу Краматорська з Торнадо, пам'ятаю другу зустріч Порошенка, який кілька діб не спав, і путіна в Мінську, пам'ятаю оголошення перемир'я, яке протрималось кілька годин, пам'ятаю як чекав звістки від свого однокласника, який виходив з Дебальцеве і вийшов, пам'ятаю ту зустріч Порошенка з хлопцями в Артемівську, після виходу з Дебальцевого.
Бачу і горджусь армією своєї країни, яка створена за рік, бачу мирні міста і працюючі підприємства, людей в ресторанах, парках, аеропортах, бачу багато проблем, але й бачу якісні зміни, які пройшли в країні, що ще рік тому була з порожньою казною, великими боргами, без армії і окупаційними військами на своїй території.
Людина так влаштована, що дуже часто хоче здобути все і відразу, шукає чарівника, сподівається на чудо. Чудес не буває, але... з нами чудо відбулося, ми створили це чудо, ми всією країною, зберегли свою країну від окупації, забезпечили мир на 95% території. Так, це зробили всі ми, волонтерством, грошима, допомогою армії, сплатою податків, недаванням хабарів (правда ж?).
Але якщо вже говорити про персональні заслуги в створенні українського чуда, то є одна людина, яка безперечно ввійде в світову історію, як творець українського чуда, і не побоюсь того визначення, ввійде в історію як людина, завдяки якій народилась Україна. Це – Петро Порошенко.
Впевнений, не маю жодного сумніву про те, що через 50-100 років українці будуть згадувати Петра Порошенка, в такому ж контексті як американці згадують Джорджа Вашингтона, французи – Шарля де Голля, англійці – Вінстона Черчилля, турки – Мустафу Ататюрка.
Ні, вони, як і Порошенко не ідоли, вони грішні, і як і Порошенко робили помилки, багато помилок, але саме вони взяли на себе відповідальність в найскрутніші часи для своїх Народів і відстояли право своїх Народів на існування, забезпечивши при цьому розвиток своїх країн.
Я знаю, що після цих слів, багатьох скрутить припадок, але то таке... бо багато хто, наробивши собі картонних ідолів з образів "золотих бичків" і блазнів, просто не здатен збагнути і оцінити вклад в українську історію людини, що зберегла, не побоюсь цього означення, мільйони людських життів. Та пройде час і він розставить все на свої місця, викинувши на смітник картонних ідолів і блазнів, залишивши на п'єдесталі історії тих, хто на це заслуговує.
Одною з основних постатей на п'єдесталі новітньої української історії, безперечно буде, буде Петро Олексійович Порошенко.
А сьогодні йому всього 50 років, йому ще багато треба працювати, багато чого зробити для нашої країни, тому побажаю йому міцного здоров'я і, як віруюча людина, Божої опіки і благодаті!
А нам всім побажаю пошвидше позбутися фантазій про чарівників з чарівними паличками і подивитись на цей світ з розплющеними очима, побачивши поряд з проблемами своєї країни, досягнення і успіхи, роблячи все для того, щоб досягнень і успіхів було все більше...
https://www.facebook.com/khoojovyylviv/posts/1682604005292141?fref=nf
https://www.facebook.com/lvivbatiar/posts/1500188096972390