ЦитатаКто заинтересован в паническом и упадническом настроении электората? Прежде всего, внешний враг - Кремль и его агенты, коих в Украине больше, чем во всей Европе и Америке вместе взятых. Но не менее в этом заинтересованы олигархи, которых отлучили уже на 75% от кормушек и политические карлики: юля, ляшко, самонемич, вос, гриценко.
Почему именно сейчас у них началась такая неслыханная волна паники? Смотрите:
1. 2014 - страна с разграбленным бюджетом, части страны оккупированы, нет полноценной исп. власти, суды и Рада - предатели и враги. Все силовые ведомства (и не только) развалены, в армии, МВД, СБУ, ГПУ - большинство кроты, 30% промышленного потенциала под оккупацией, а тут еще нужен разворот на 180 град. экспорта с рынка азиопы на Запад и неизведанные рынки. Возглавить такое хозяйство, продолжая войну с крупнейшей империей в мире и пятой колонной внутри страны и проводить одновременно реформы мог взяться только сумасшедший либо политик уровня Ганди, Вашингтона или Де Голля. Подобного случая в истории вряд ли припомнишь, тем более при демократии и возможностях политтехнологий социальных сетей.
2. 2015 - ситуация потихоньку выравнивается, экспорт переориентируется с Мордора на Запад, создана армия, идут, несмотря на козни полит лузеров реформы (на них нужно время, ибо регламент и прохождение длиной цепи инстанций в парламенте), начинают плюсоваться золотовалютные запасы и к концу года выходим на ноль и даже маленький плюсик за 4 квартал. И главное - на дипломатическом фронте Украина выдавливает Москву, мы полностью склонили Запад на свою сторону при миллиардных вливаниях наших врагов в кремлевский агитпроп и своих спящих агентов во многих странах.
3. 2016 уже пошел в плюсе. Пережили потерю самого большого для нас до Майдана рынка. Армия укрепилась, инвестиций в сумме больше, чем за все годы в УССР-2. Что это значит? Олигархи в истерике, им принадлежат 90% телеканалов и др. медиа-ресурсов. Лузеры-политики понимают, что не парализовав сегодня Раду и Кабмин и не добившись досрочных выборов многие из них скоро уйдут в небытие. ИБО очень скоро:
двухлетние результаты титанической, а также мудрой, как шахматные комбинации, работы власти начнут демонстрировать со второй половины 2016 и в большей мере с 2017 года первые позитивные плоды.
Что прогнозируется в ближайшие 1-2.. года: рост ВВП, инвестиций, производства, экспорта и др. показателей (это уже происходит сейчас, но статистику, как правило, об этом получим в конце года), начало реального падения и развала РФ, следовательно, начнется освобождение Донбасса и затем деоккупация Крыма. Лавры получает власть, зрадофилы идут лесом. Успех Украины станет их концом.
Когда прекратится война, будет в разгаре или подходить к концу реформа судебной системы, прокуратуры, МВД, госслужбы (а это еще 8-18 месяцев) и будут видны реальные плоды работы антикоррупционных структур.. может начаться ярмарка щедрот от западных партнеров. Нет, не подачки, а совместные проекты, программы, инвестиции.
Нам остается одно - выдержать и переиграть партийных клоунов, олигархических крыс и нанятых ими ботов, а также добить московских шакалов.
Досрочных выборов, вероятнее всего, не будет, как минимум год. Есть несколько сценариев продержаться без потрясений до осени 2017-го, следовательно, сцепив зубы нужно идти к цели.
А толпа.. Ну, что ж, плебс всегда был недальновидым и примитивным, даже при наличии ума. Порой слишком эмоциональным. Многим мешает также совковость менталитета, а некоторые просто любят поскиглить, ибо по природе своей нытики.
http://oleg-leusenko.livejournal.com/4154853.html
Від себе: В людей дуже коротка пам'ять і більшість оцінює ситуацію відштовхуючись від поточного моменту, не думаючи, що було місяць, рік, два тому. Ті, хто розганяє чергову хвилю істерики, або спеціально не згадують, або тупо видавлюють із своєї пам'яті те, в якій жопі опинилася країна понад два роки тому, і які зміни реально відбулися за цей час. Вони також забувають про коридори в Крим, 100500 зливів Маріуполя, тотальну амністію бойовиків, Гіві і Моторолу в Верховній Раді та інші фейки, які розкручувалися нашими ЗМІ протягом цих двох років. Забувають всі скільки загалом лайна вилилось в інформаційний простір через такі медіа-ресурси як 1+1, Інтер, 24 канал, Українська Правда, Дзеркало Тижня та безліч інших. Не стверджуватиму, що вони робили це спеціально, можливо, хоч і малоймовірно, просто через тупість працевлаштованих там псевдожурналістів, але фейків і перекрученої інформації ними поширено немало. Скільки наших ЗМІ написало про «політв'язня», якого посадили за розірваний портрет Порошенка? А багато було тих, в яких подали посилання на вирок чи хоча б офіційний текст обвинувачення? Скільки дало інформацію про те, що пацана посадили за організацію масових заворушень і збройне захоплення будівлі Вінницької ОДА? А ще перед тим його судили за розпалювання міжнаціональної ворожнечі (в 2013, якщо не помиляюсь) і справу тепер поновили. Навіть в Google хрен так просто знайдеш. Серед ЗМІ, які розганяли цю зраду я бачив, що тільки Радіо 24
вибачилося за такий заголовок. І то лише після того як їм добряче навішали ті, хто дійсно в темі. А скільки «лідерів громадської думки», перед крайнім візитом Порошенка в США, розганяло тему, що Обама не буде зустрічатися з ним бо він тепер «нерукопожатый». Тішить, що хоч тут вони лайна поїли, але не доводилося бачити, щоб і в цьому випадку хоч хтось вибачився. До речі, про ще один скандал, який супроводжував цей візит: стаття від невідомого автора в The New York Times про корупцію в Україні зробила з газети чергову ікону в очах зрадоманів, бо «авторитетное издание». Судячи з того як із цією статтею носяться, вона відкрила людям очі на те, що в Україні є проблеми з корупцією (раніше ж ніхто не говорив). При тому мені не зрозумілі апеляції до авторитетності видання, яке нещодавно писало про те, що українські військові тікають з Дебальцево п'яними, назвало Вуглегірськ російським містом, а в 1930-х, словами свого журналіста Волтера Дюранті, заперечувало Голодомор в Україні. Між іншим, Пулітцеривську премію в Дюранті так ніхто і не забрав, і він досі є шанованим кореспондентом видання. Чомусь на фоні цієї корупційної істерії майже не чути про результати візиту Пороха в Штати, про виділення коштів на оборону і про обіцянку немалого вливання у випадку стабілізації політичної ситуації в країні.
Загалом потрібно пам'ятати про те, що в період болючих і непопулярних, але необхідних рішень, тих хто їх приймає завжди мішають з багном. В свій час американці гостро критикували Лінкольна. Кажуть, що поляки навіть на церковних службах додумувалися проклинати Бальцеровича, одного з реалізаторів польського економічного дива. Сьогодні українці дивляться на Польщу як на зразок успішності проведених реформ і мало хто заглиблюється в тему настільки, щоб побачити через що пройшла країна перш ніж стала однією з найуспішніших економік всього східноєвропейського простору. Але забувати тих, хто спеціально нагнітає панічні настрої не можна. Прийде час про них треба буде нагадати, бо люди обов'язково забудуть, як провідні ЗМІ України годували їх лайном в найважчий для країни період.
Останні повідомлення