Великого ума пост... Ч. 2Бачу, знову вже шиплять у фейсбуках "боневтік", "маленьке зелене чмо", "безвідповідальний головнокомандувач" і т.д.
По-перше, історія - це наука, що дає пояснення, як, чому стались і до чого призвели ті чи інші події. І вона не любить умовного способу.
Тож як сталось, що у нас Зеленський керує державою під час війни, а не Бутусов, Порошенко чи Тимошенко?
Тому що наш народ геноцидили і чпокали з усіх боків століттями, так званої генетичної пам'яті про свою державність, як у тих же ж поляків, не було. Відповідно, чесних, розумних виборців, чиновників, активних людей в нас хіба що на пальцях можна порахувати. І тому ми маємо ту владу, на яку ми заслуговуємо (здавалося б, дофіга банальне речення).
Ну припустімо, буде якийсь там договір про перемир'я. Тоді Зеленського почнуть їсти так само, як і Порошенка. Неважливо, за що, головне, використовуючи банальні людські емоції: "надоїв-не надоїв", "ціни на газ і дальше ростуть" (ціни на все ростуть весь час), "нада вибрать того, хто розбирається в армії", "добздівся, що Байден на нас плюнув".
Є варіант, що президент залишиться і на другий термін.
Проте є і варіант, що поки у Зеленського битимуться з Порошенком (а ще раніше, як той бився з Юлькою), може президентом стати і третій кандидат. Десь в кінці травня подумав, в умовному Цюриху олігархи висунуть, тільки не смійтеся, Кіру Рудик. А шо, бізнесвумен, гендерна рівність, з Заходом на одній мові балакатиме плюс тренд на відбудову та підняття економіки. Але минулої п'ятниці побачив в стрічці пост Бутусова на тему "Чому...? Чому...? Чому...?". Вибачте, але це не журналістика, це чистої води демагогія і популізм, який годиться під вибори. Тож, може я й помилюсь, але якщо його готуватимуть під президентські чи парламентські вибори з доступом до ефірів як мінімум Пінчука й Ахметова, то тези "Зеленський - некомпетентний, зірвав операцію по "вагнерівцям", неефективний головнокомандувач", "а от я знаю, що там на фронті, як там з організацією, я приведу до влади людей, що дадуть лад економіці й оборонці" можуть зайти немалій кількості виборців.
Про синдром завищених очікувань
ІМХО, він небезпечніший якраз в мирний час, коли ми вибираємо чергового Месію.
У воєнний час з таким можна боротись, якщо знати, скільки зброї у ворога, скільки ми її знищуємо за день, тиждень, або місяць.
Довго шукав такі зручні джерела, натрапив на сайт
minusrus.com, і приблизно розумію, що у довгостроковій перспективі ця війна ще на 5-7 років.
Також намагаюсь цю боротьбу з ворогом порівнювати з бігом 5 по 300 по шкільним нормативам, де ми добігаємо зараз до позначки 75 м, тільки плануємо, коли прискоритись, тільки увійшли в ритм, і нас ще не накрило.
П. С., але важливо. Якщо в нас буде сильна економіка, то буде культура, і тоді ми не будемо, як вередливе маля кричати, що "иииии, не слухайте, не пускайте в ефір "хароших рускіх", "иииии, бойкот проросійським ведучим", "иииии, а на Rai дають слово проросійським експертам", "иииии, а чому на Ролан Гарос виступають російські спортсмени" тощо.
Останні повідомлення