Новое имя: Радио Skovoroda
Онлайн-радио из Львова в постоянной рубрике о восходящих звездах
Встретившись в одном из кафе, четверо львовян-радийщиков — Марьяна Романяк, Андрей Чемес, Владимир Беглов и Артем Галицкий — решили, что раз их не устраивает традиционный FM-формат, можно уйти в интернет. Основатели Радио Skovoroda отказались от офиса и каждую неделю выходят в эфир с новой неожиданной локации. И это тоже привлекло аудиторию: теперь каждый месяц их слушает около 100 тысяч человек.
Что говорят другие:
Ярослав Лодыгин, сооснователь радио "Аристократы": "Мы рады, что Радио Skovoroda вдохновилась нашим примером и освоила некоторые технологии и подходы, которые мы тут выдумываем. Я желаю им успеха и приветствую новые онлайн-радиостанции, но также желаю найти свое уникальное звучание, непохожее ни на кого".
Что говорит Андрей Чемес:
(исполнительный продюсер Радио Skovoroda)
"Ми довго не могли придумати назву. На якомусь етапі почали згадувати видатних українців, і в голову прийшла думка про Григорія Сковороду [украинский странствующий философ и педагог (1722—1794). — Buro 24/7]. Мені здається, що його розуміють як в Східній Україні, так і в Західній. Він яскравий представник українського на світовій арені. Тому вирішили обрати назву, яка б об'єднувала в собі українське, прогресивне, трохи філософське, і робити з цього крутий бренд.
Ми хочемо бути новаторами, як і Сковорода у свій час. Його, до речі, у деякій мірі можна вважати хіпстером. Наша ніша — дивувати.
Skovoroda — максимально вільне і мандруюче радіо. Практично щотижня наша студія переїжджає. Ця ідея народилася, коли треба було виходити в ефір, а звідки виходити — незрозуміло. Ми звернулися до своїх знайомих — давайте ми вестимемо ефір у вас в кав'ярні. І нас почали пускати до себе.
Серед наших локацій — вітрини магазинів, хол торгівельно-розважального центру. Нещодавно були в Києві, і там розташувалися в одній із кав'ярень біля театру Франка, де студію встановили на старій швейній машинці. Пряму трансляцію дискусій про культурні індустрії ми робили зі сцени львівського театру. Також виходили в ефір просто з вулиці.
З одного боку, це класно, тому що додається нова аудиторія, а, з іншого, постійно мандрувати — складно. Не всіх гостей ти можеш запросити в хол ТРЦ, особливо якщо хочеш взяти глибоке і філософське інтерв'ю — не та атмосфера. Але ми не відмовляємося від концепції "мандруючого радіо".
Наш перший ефір (4 жовтня) вів я. Презентували альбом "Жива вода" Христини Соловій. Все відбувалося на площі Ринок в одній з книгарень. Там була велика вітрина, за якою ми сиділи. І наш задум полягав у тому, щоб звук йшов і на вулицю, і в онлайн. Це для нас був виклик. Я сильно хвилювався, навіть незважаючи на свій шестирічний досвід прямих ефірів. Але все вийшло добре. Досі згадуємо про той ефір, або нам про нього нагадують. Напевно, через те, що ще ніхто не робив подібного радіо в Україні.
Артем Галицкий, Андрей Чемес, Владимир Беглов и Марьяна Романяк
(Фото Радио Skovoroda)
Ми позиціонуємо себе як всеукраїнську, а не львівську радіостанцію. У нас навіть є внутрішній девіз: "Думай глобально — дій локально". Я вважаю, що для онлайн-радіо немає сенсу бути локальним, а інформація повинна бути максимально універсальною.
На Радіо Skovoroda підіймаються практично всі теми: від IT до прав людини. Але особисто мені хочеться, щоб у нас було більше розважальних проектів: якось ми почали серйозно та скрупульозно ставитися до процесів, які відбуваються в нашому суспільстві.
Важко сказати, чи готові люди до розмовного радіо. По статистиці ми бачимо, що їм важко слухати довгі розмови. Хоча їх теж слід розрізняти. Коли ми даємо лекцію Юрія Андруховича — рейтинг зашкалює, коли ж спілкуємося з менш відомим гостем – цифри значно менші. Тепер ми йдемо до того, що у нас буде два стріми: розмовний та музичний. Але головним буде розмовний.
Поки ми більше музично-розмовна станція. У нас немає ранкового шоу, багато невеличких програм, які виходять раз на тиждень й тривають по 40 хв. А з talk-формату у нас дві: обідня, яку робить Мар'яна Романяк, і вечірня Володимира Бєглова.
Онлайн-радіо в Україні тільки розпочинає свою життєдіяльність. Станції, які сьогодні є в українському інтернеті, не можна називати конкурентами. Не може бути конкуренції, коли немає галузі. Якщо ми почнемо конкурувати і перетягувати на себе ковдру, то з цього ніхто не отримає ніякої вигоди. Тому навпаки мусить бути постійна колаборація. Нам треба співпрацювати, щоб розширювати аудиторію і розвивати серед слухачів культуру споживання мережевого радіо. Ми, наприклад, товаришуємо з "Аристократами" та франківським Urban Space Radio.
В країні багато комерційних радіостанцій, які дають надто комерційну музику та живуть рейтингами. Ми намагаємось від цього відійти. Не можна постійно крутити Потапа і Настю, не пропонуючи Everything Everything чи Florence and the Machine. Є велика аудиторія, яка готова слухати щось нове, але не має часу, щоб за ним слідкувати.
На Радіо Skovoroda, на жаль, не так багато української музики, як хотілося б. Onuka, Джамала, Bahroma, 5 Vymir, "Крихітка" — це нова прогресивна українська музика, від якої ми відштовхуємось.
Мені здається, що з кожним роком молодим музикантам стає важче. Взяти, наприклад, "Океан Ельзи", коли вони розпочинали. Чому вони стали такими популярними? Тому що було набагато менше інформації, не у всіх був доступ до інтернету, люди чекали, коли кліп чи пісня з'являться на телебаченні чи радіо, а потім переписували диски та касети. Тепер музики стало дуже багато і важко когось здивувати. Так що молоді гурти можуть взяти аудиторію лише нестандартними рішеннями в музиці та якістю.
Щоправда, у молодих музикантів, принаймні тих, з якими я спілкувався, чомусь є відчуття, що їм повинні допомагати, вони ображені, що їх не помічають, мало крутять. Я думаю, що їм не треба на цьому зосереджуватись. Навпаки, варто щодня стукати і стукати у двері, робити класний продукт, і все буде добре.
В Україні є проблема з героями. Якщо згадати програми інтерв'ю, особливо портретні, які колись виходили на українських телеканалах, то усі вони закрилися. Тому що немає достатньо цікавих героїв, які б дійсно могли тримати увагу аудиторії. Але не обов'язково захоплюватися тільки особистостями та робити інтерв'ю. Можна і самому цікаво розповідати про різні речі.
Завдання радіоведучого — зробити будь-який ефір цікавим, чи з тобою говорить Барак Обама, чи місцевий стартапер, чи ти сам сидиш у студії.
Думаю, що радіо не має бути ідеальним. Тоді воно стає передбачуваним, в той час як має постійно дивувати.
Записал Владимир Волощук
Источник:
http://www.buro247.ua/culture/newname-skovoroda.html
Останні повідомлення