Я думаю, що ті, хто працює в call-центрах можуть значно більше цікавих історій розповісти. Там діапазон звернень ширший. Але і часу запам'ятовувати різну фігню немає. В березні мені довелось два тижні попрацювати в call-центрі Укртелекому. Нічого дивного, що ті хто може втекти з усяких там Аделін, Київстарів і Укртелекомів - тікають не задумуючись. і мова тут не тільки про те, що в туалет дозволяють ходити по таймеру, просто кількість дзвінків така, що не завжди є час ковток води зробити. Плюс є сувора звітність по кожному дзвінку і ліміт часу, що цей звіт оформити. На час моєї короткої співпраці з Укртелекомом припав початок окупації Криму. Запам'ятався дзвінок одного діда з Сімферополя, який скаржився, що в нього не працює інтернет і сказав: "Я имею право! Я гражданин Украины... То есть гражданин Крыма." Запам'ятався ще дзвінок чоловіка звідкись з Одеської області, але лише тому, що він говорив дуже доброю українською мовою. Також цікаво те, що в львівський call-центр більшість дзвінків поступало зі Східної і Південної України. За два тижні я прийняв тільки один дзвінок зі Львова. Багато дзвінків було з Києва, хоча в Києві, як і в Харкові, є свій call-центр. Правда, як нам пояснювали, київський більше на телемаркетингу спеціалізується.
Останні повідомлення