Serg Bobra
20 хв ·
Так уже стресло, що до вступу на факультет журналістики, я закінчив зовсім не гуманітарний ВУЗ - моя перша вища освіта: "Обслуговування верстатів з ЧПК та РТК" (звучить майже як прокляття)...і як би там не було, ані гуманітарну журналістику, ані робототехніку я ніколи не зможу обрати як єдиновірний шлях у майбутнє - мені ці дві професії однаково цікаві, однаково подобаються (а ну та, я ж іще фотограф)).
Так от, нещодавно я мав щастя побувати в Франківську, де мав справу з такою собі машинерією, котру місцевий завод (його я вам не назву) придбав за майже 300 тисяч євро в Німеччині. Я писав під нього постпроцесор (не бачу сенсу пояснювати, що це), вчив людей з ним працювати, налагоджувати його, а також програмувати під нього. Докладніше тут: (там є відео)
https://fil0saf.wordpress.com/2014/08/31/dmu-65-monoblock-5-axis/Але окрім "похвалитись", я хочу розповісти вам колеги-журналісти одну маленьку деталь. Поки усі тут переживають лише про перебіг подій на сході, і (безперечно правильно) воюють з корупцією і несправедливістю, наші підприємства, котрі всю історію незалежної України розкрадались та розвалювались, зовсім непомітно почали шаленими темпами вставати на ноги. Різноманітні військові підприємства отримали десятки замовлень, а з ними гроші на оновлення обладнання, і надію на світле майбутнє. Різноманітні підприємства, навіть далекі до оборонпрому почали дихати вільніше, коли зник Янукович, і можуть тепер дозволити собі хоча б частково виходити з тіні аби чесно платити податки.
Попереду довгий шлях, значно довший ніж можна собі уявити, однак саме ось цей дзвіночок - розвиток промисловості, є тим дзвіночком який дає надію, що в цій країні крадіїв, жлобів, та торгашів, щось таки зміниться на краще.
Останні повідомлення